Дев'ятнадцять вже позаду,
Час дитинства промайнув.
Піду в ліс я та присяду,
Щоб ніхто мене не чув.
Тихо сяду і згадаю
Як малим ходив сюди,
Потім пісню заспіваю
Про завершені роки.
Та не спогади загнали
Мою душу в темний ліс,
А кохання то настало,
Для якого я підріс.
Закохався я без тями
У красуню молоду,
Давня дружба поміж нами
Геть змінила суть свою.
Цю любов палку й гарячу
Я у тайні бережу,
Хоч красуню часто бачу,
Їй не кажу, що люблю.
Я боюсь зізнатись щиро,
Бо хороші друзі ми,
Втратити красуню милу -
Це поразка назавжди.
Та наступить час зізнання,
Скину камінь я з душі,
Бо не можна цвіт кохання
Затаїти у собі !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2013
автор: Bogdan Brezden