Надворі тихо... Навіть дощ замовк.
Думки у поля сповнені туману.
А ніч сховала місяць під замок,
І зорі щось не ловляться в лимані.
І налипає на моє лице
Ота тягуча павутинна тиша.
Щоб не пійматись у її сільце,
Біжу на світло, що у вікнах дише.
А ніч усе занурює мене
В якісь страхи, не зовсім зрозумілі...
Здається, хтось от-от наздожене...
Біжать мурашки натовпом по шкірі...
І я вриваюсь у твоє тепло-
Зцілуй туман з очей моїх і тіла!..
Тебе так довго поруч не було...
До тебе я скрізь вимір прилетіла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400024
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Любов Ігнатова