В’ячеславе Максимовичу! Звісно,
усі ми смертні.
В політиків і поетів недругів завше задосить.
Авта наші частіше на рівній дорозі заносить,
У вбивць
ми маємо чи не найвищий з можливих рейтинг.
В’ячеславе Максимовичу! Вірші й законопроекти
Варті життя, якщо вони для України й народу.
Гинуть політики нагло,
йдуть у безсмертя поети,
Смерть у бою як ознаку визнання і нагороду
Мужньо приймаючи…
Ні, нам ніколи не жити спроквола,
Не озиратись на затишки і солов’їні світанки.
Ми завжди наївні.
Ми завжди занадто романтики. –
Але тому й пам’ятатимуть Стуса і Чорновола!
В’ячеславе Максимовичу! В зорянім занебессі
Про Україну, звичайно, Ви будете пам’ятати.
Хвилина мовчання – красномовна
хвилина сесії.
Далі – безсмертя
і в серці
болем
зазначені дати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400111
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Богдан Сиваківський