Туман сивий

Туман  сивий,  туман  сивий,  
Сповив  всю  долину,
Святий  Боже,  святий  правий,
За  яку  провину.

Україна  моя  гине,
На  очах  згасає,
Люба  моя,  рідна  земле,
За  що  святий  краю?

За  що  тебе  зневажають,
Невже  заслужила,
За  що  тебе  обкрадають,
Ти  ж  на  світ  родила.

Колихала  у  діброві,
У  росах  купала,
Сині  очі  волошкові,
В  дарунок  давала.

Кому  сині  волошкові,
Мов  небес  блакить,
Ну,  а  іншому  тернові,
Що  ж  тут  говорить.

Всім  вділила  те,  що  мала,
Нікого  не  забула,
Та  ти  того  і  не  знала,
І  навіть  не  чула.

За  кордон  все  відправляють,
І  самі  втікають,
Зневажають,  обкрадають,
Та  того  не  знають.

Як  би  добре  не  було,
В  тій  чужій  країні,
Так  коріння  тут  зросло,
На  рідній  Україні.

Буде  снитись  по  ночах,  
Та  діброва  мати,
Завжди  буде  у  очах,
Той  куток  стояти.

Де  родився,  де  зробив,
Свої  перші  кроки,
Та  навіщо,  так  зробив,
Не  зітруть  того  роки.

Святий  Боже,  святий  правий,
Збережи  Україну,
Туман  сивий,  туман  сивий,
Сповив  всю  долину.

http://antonina.in.ua/index.php/patriotichni/113-tuman-sivij.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400129
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.02.2013
автор: Антоніна Грицаюк