Я сиджу туманний від хмілю,
І думки наче рвуться зігріти,
Тільки я їх не можу впіймати,
Бо цю ніч не зумів я зустріти.
Я довго говорив з тишиною,
Та пустими були усі звуки,
Проти себе пішов я війною,
Й перетерпів безранені муки...
В один момент втрачаєш розум,
І в дитинство впадає твоє тіло,
І ніби міцний чоловік,
А йдеш за тим, що заболіло...
І з дня у день я повернувся,
І хміль тихенько розійшовся,
Вона заділа моє тіло...
А розум так і не знайшовся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400187
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Джон Міцний