Час― як сито...
Всівся сито...
На краю...
Всюди: люди...
Пересуди...
Я... стою...
Всюди: кулі...
Пси поснулі...
Я не спав...
І на серці...
Наче в герці...
Все тримав...
“Час покаже,
Хто поляже”,―
Я казав.
Розтрусила
Вічна Сила
Люд і час.
Хто до тями,
Хто до ями...
(Без прикрас...)
Час― як сито...
Всівся сито...
На краю...
Всюди: люди...
Пересуди...
Я― ... стою...
Ти― людина?
Не лушпина?
Рівно стій!
Маєш волю
Ти, королю
Власних дій?!
Часом звичний
Наш, не вічний
Світ трясе...
Хто до тями,
Хто до ями...
От і все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400224
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Анатолій Білий