Історія одного програміста. Проза.

Я  плюнув  на  поезію.  Мої  спроби  провальні  через  відсутність  таланту.  Ну  не  поет  я!!!  Я  програміст!  
І  тоді  прийшла  ідея:
Створюю  в  жанрі,  який  дається  найліпше.  В  програмуванні.  Беру  чашку  чаю  і  сідаю  за  комп'ютер.  Жду  доки  запуститься  і  думаю  над  сьогоднішнім  проектом:  шукаю  ідеї  як  вдосконалити  життя.  Придумав:  я  модифікую  наш  світ,  просто  зміню  деякі  параметри.  Врезультаті  пальці  на  автоматі  набирають  якусь  фігню.  

Читаю  що  вийшло:
{
1)  Задати:  "краса.фізична  =  краса.духовна"
2)  Задати:  "шафа.вміст  =  гроші"
3)  Задати:  "гроші.кількість  =  999999$"
4)  Якщо  ''здатність:любити=0"  тоді
4.1)  Задати:  "здатність:любити=1"
5)  Завершити
}

Залишилося  тільки  запустити  моє  творіння  в  тестовому  режимі.  Один.  Клік.  Мишки.  
Поїхали.

Комп'ютер  не  вибив  помилки:  код  написано  правильно,  програма  працює.  Я  не  дуже-то  і  здивувався:  старий  пентіум  давно  глючить.    Раптово  двері  шафи  відкрилися  і  з  неї  посипались  зелені  папірці.  Я  зрозумів,  що  програма  СПРАВДІ  працює.  Круто!  Як  володар  світу  я  дописав  ще  кілька  рядків,  а  саме:

Задати:  "щастя  =  1"

вимкнув  смерть:
Задати:  "смерть  =  0"

подумав  і  відключив  ще  кілька  світових  проблем:
Задати:  "старіння  =  0"
Задати:  "голод  =  0"
Задати:  "біль  =  0"
Задати:  "хвороба  =  0"
Задати:  "закон_збереження_енергії  =  null"

війни  вимикати  не  став.  Натомість:
Задати:  "ненависть  =  0"
Задати:  "негатив  =  0"
Задати:  "смерть  =  0"

і  ще  дещо  для  себе:
Задати:  "я.повага  =  99999"
Задати:  "я.сила  =  99999"
Задати:  "я.інтелект  =  99999"
Задати:  "я.сила  =  99999"
Задати:  "я.бог  =  1"

Добре  попрацювавши,  я  ліг  спати,  бо  була  вже  23:17.  Наступний  ранок  за  інерцією  розпочався  як  завжди.  Я  став  збиратися  на  роботу,  але,  знайшовши  в  шафі  долари,  а  не  одяг,  зрозумів,  що  працювати  мені  точно  не  доведеться.  А  що  я  іще  вмію  окрім  роботи?  Чи  є  у  мене  друзі?  Null,  як  то  кажуть.  Повний  null.  Ні  друзів,  ні  родини.  Звісно,  була  ще  ВОНА-  та,  яку  кохав  всі  ці  роки.  Одностороннє  кохання  вийшло.  Подзвонити?  Вагаюсь.  Але  я  ж  тепер  Бог!  
Довгі  гудки:
-  Алло!  Чого  тобі,  %моє_ім'я%  ?
-  Привіт.  Треба  зустрітись.
-  Навіщо?
-  Поговорити...  -  червонію.
-  Добре.  Коли  і  де?
Назначаю  зустріч  в  кафешці  через  20  хв.  Згадую,  що  Боги  не  червоніють.  Виправляю.

Задати:  "я.червонію  =  0"
Задати:  "я.впевненість  =  9999999999"

Вона  прийшла.  Круто!  Вона  стала  ще  красивішою:  фізична  краса  зрівнялась  з  духовною.  Замовили  каву.
-  Привіт.
-  Привіт.  -  тиша.
-  То  про  що  ти  хотів  поговорити?
-  Я  тебе  люблю.  -  впевнено  промовляю.
-  Вибач,  але  ти  й  сам  прекрасно  знаєш,  що  я  не  розділяю  твоїх  почуттів.  Мені  інший  подобається!  Зрозумів?  Такщо  відвали,  або  мій  %ЮЗЕРнейм%  тобі  пояснить.  Захарив!
-  Добре.  Бувай.

Сиджу  вдома.  Плачу.  
Я  таки  помщуся!!!

Задати:  "%юзернейм%.мертвий  =  1"

отримую  помилку:  я  ж  сам  вимкнув  смерть.  

Задати:  "смерть  =  1"
Задати:  "%юзернейм%.мертвий  =  1"

спрацювало!

Задати:  "люди.кількість  =  2(вона;я)"
Задати:  "вона.любов.об'єкт  =  я"
Задати:  "вона.положення  =  моя_кімната"

Вона  сиділа  на  ліжку  позаду  мене.  
-  Я  тебе  люблю.  -  я  сказав  знову.
-  Я  тебе  теж.  -  відповіла  Вона.
Мовчанка.  Тепер  Вона  ловить  кожне  моє  слово.  А  я  й  досі  не  знаю,  що  сказати.  Ми  з  нею  живемо  в  різних  світах.  Як  завжди.    

Кидаюсь  її  цілувати:  вона  не  проти.  Як  лялька.  Страшно.  Я  можу  робити  з  нею  щозавгодно.  Ля-ль-ка.  Приходить  розуміння:  Вона-  не  та,  хто  мені  треба.  Вириваюсь  з  її  обіймів.

Задати:  "вона.параметри.РЕСЕРТ"
'Задати:  "я.смерть  =  1"
Виконати...
.
..
...
....
.....done!



Press  any  key  to  continue...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400270
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: fire_maroder