Бачу небо золоте -
в осені б украла.
Вечір барвами мете,
мені цього мало.
Листя з клена обліта,
журиться вербичка,
а мої, мої літа,
як трава-травичка.
Летять в небі журавлі
в них би крила вкрала,
здійнялася б із землі,
долю розшукала.
В житі ген волошки
журяться очима,
я б зірвала трошки
з собою носила.
В небі жайворова
пісенька лунала,
та в мої, мої літа
мені цього мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400271
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Валіко Коробкадзе