Маленьке сонце, маленьке диво
довкола ходить, все так правдиво...
Така маленька, але в долонці
сховалось в неї маленьке сонце.
Вона лише посміхнеться трішки,
і світ ясніє від тОї усмішки.
Усім всміхається так звабливо
маленьке сонце, маленьке диво.
І на обличчі завжди усмішка,
вона неначе плюшева мишка.
Для неї співають пташки крізь віконце,
Маленьке диво, маленьке сонце.
Мов промені сонця її волосся,
як їй усе це отак вдалося?
Хоча, напевно, це не важливо,
Вона ж бо сонце, вона ж бо - диво...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400272
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 11.02.2013
автор: Дід Михалич