Опалим листям вітер шелестить
п'янкий туман сідає на левади
засмучено ,зажурено стоїть
край берега верба моєї мами.
У коси вплела сиві струни доля
нелегка й неважка чомусь така
бувають радісні моменти не щодня
і будні,як у кожного проходять.
Отак живе ,у радості й журбі
онука бавить ,казочки читає
слушну пораду завжди дасть мені
ласкавим словом біль душі знімає.
Нехай живе ще сотню літ вона
моя матуся ніжна і ласкава
нехай всміхається їй не одна весна
і літо не одне хай привітає.
Люблю її понад усе на світі
і гроші в моїй долі це пусте
шумить гіллям верба у верховітті
матуся найдорожча над усе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400685
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: стися галан