Із дитинства у зрілість, а далі у старість,
Чимчикують літа із країни казок,
Здобуваючи мудрість, ми втрачаємо радість,
А насправді політ наш веде до зірок.
Загорілася зірка, коли народились,
І освічує шлях до останнього дня,
Наші скроні тепер, наче сріблом покрились,
Та дитинства роки, як відбірне зерня.
Проросло із землі чарівним колосочком
І у серці лишило щемливі сліди,
Нас єднає з дитинством довжелезний місточок,
Та дитинства роки пам’ятаймо завжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400689
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Віталій Назарук