Навіщо серце згадує весну,
Що так й не перевтілилася в літо?
Я прагну забуття і прагну сну,
А інше „я” говорить: „Не забуто!
Ні вечорів – предвісників ночей
Безсонних, романтичних лише в разі
Відвертих слів і спалахів очей
На тлі ультрамаринових фантазій.”
Напевне знаю – час не повернути,
І двічі в річку, звісно, не ввійти, -
Та інше „я” благає обернутись,
У спогадах, принаймні, віднайти
Ті вечори – предвісники ночей
Безсонних і мрійливих тільки в разі
Відвертих слів і спалахів очей
На тлі ультрамаринових фантазій.
Очима зірку в небі запалю,
Мрійливу юність подумки увічню.
І справжнє „я” прокинеться від сну
Й нарешті подарує світу пісню
Про вечори – предвісники ночей
Безсонних й романтичних завжди в разі
Слів про кохання й спалахів очей
На тлі ультрамаринових фантазій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400755
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: руслана світлична