Боюсь, о люди, ярої любові.
Вона – що пломінь! Може спопелить.
Вона у серці, в помислах, у слові.
Вона – як вічність, а не просто – мить.
Але, як ніч, що тягнеться до світла,
Щоб в сонячному промені згоріть,
Іду туди! Урочисто і світло...
Любов – це вічність, а не просто – мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2013
автор: Олекса Удайко