В світі, де панують хворі душі,
Джерело лукавства б"є ключем,
Не чека ніхто найменших зрушень,
Вкрилось все байдужості плющем.
Виросла на цвинтарі моралі
Заздрості колюча кропива,
Мужність і гуманність повмирали,
І пусті залишили слова.
Хей, міцний юначе Прометею,
Людям ти дарма вогонь приніс,
Бо з тих пір розлючені плебеї
Смажать ворогів своїх в вогні.
І дарма Творець собі подібних
На Землі незайманій створив,
Віри фальш священникам потрібна,
Щоб гріхів сховать міцний нарив.
Людству б"є в прогнивші вже ворота
Чесний апокаліпсис-арбітр.
Раю не побачать чорнороті*,
Рай - в перерозподілі палітр.
* Чорноротий - мається на увазі
людина, яка злісно лається,
поширює наклепи тощо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400925
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Олександр Обрій