Дівчино
З мого сну
Стоїш так близько
Біля мене
Коло моїх скронь
На відстані
Десяти вітрів
Однієї зірки
Тієї самої
На котру споглядають
Наші з тобою вікна
Та мрії
Твоє волосся
Пахне лагідно
Колоссям дозрілим
Повним золотого зерна
Пшеничного
Між котрим
Недовірливо перешіптуються
Бджілки твоїх очей
З відблиском неба
На крилах
О скільки ще
Будеш стояти
Напружуючи
Свій подих
Як сарна
Що може сполохатись
Від кожного шороху
Від мого
Несміливого руху
Скільки ще
Будеш подібна
До бруньки
Котра ось-ось відкриється
Й запахне
Бузком
Й спокійною свіжістю
Дівчино
З мого сну
Що стоїш так близько
Ген-ген за цим снігом
Що зачав вже танути
Я далі чекатиму
Коли вже вітри
Нарешті зміняться
А зірка стане нам
Тихим спільником
Терпеливо очикуватиму
Коли втомишся
Від своєї полохливості
Коли ти нарешті
Розквітнеш
І я одного ранку
Нап’юся до спяніння
Запаху
Твого дозрілого
Волосся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400997
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Харіс