Це так природно - дихати й кохати,
Хоч так банально - жити для мети.
У долі все своє відвоювати.
Фальшивий фініш легко перейти.
Це так банально - падати у відчай,
Це так природно - втратити усе.
Нікого я на поміч не покличу,
Бо твій тягар ніхто не понесе.
Це так природно - затиснути зуби,
Банально й важко - стати знов на старт.
Боротись впевнено, а деколи ще й грубо
І це не дивно. Це життєвий гарт.
Це так природно - трохи сумніватись.
Закономірно далі вперто йти.
Що буде далі? Можна й не дізнатись.
Але себе так хочеться знайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401183
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Хвостатий Їжак