Стареча замкова площа,
Де ясен росте увись,
Ідемо немов на прощу,
Ходили сюди й колись.
Вже замок обріс кущами,
У холоді мур дрижить,
Цей замок багато брали,
Та мури їм не здались.
З води по драбинах лізли,
Пускали з вогнем стрілу,
Та наче тумани щезли,
Лягли вони на валу.
Червона вода із Стиру,
Збігала до вод Дніпра,
Не стали бійці ясиром,
Хтось вижив, а хтось вмирав.
Стоїть і понині замок,
І дзвони його гудуть,
Повільно так – крок за кроком,
До нього на прощу йдуть.
Ясен, саме той, де любила відпочивати Л. Українка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401235
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Віталій Назарук