Ой не зривай, не нищ краси моєї.
Мені б цвісти через усеньке літо,
Любуйся мною, нехай і жито
Відчує крапельки моєї крові.
А як дозрію, то заспокою
Думки горячі і розбою
Не допущу, бо ти спокійно
Заснеш від мойого напою.
Не став у вазу, бо майже зразу
Краса моя зачне вмирати,
Вода холодна не оживить,
Бо лиш земля дає поживи.
Ой, не зривай, хай поживу
Життя призначене мені,
А ти любуйся й всім кажи-
Цей мак-кровиночка землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401344
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: горлиця