Я заправляю карасів соєвим соусом, потім кидаю жменьку анісу, щепотку лимонної кислоти( в .адло в магазин іти по лимон) і наливаю ще трішки настойки "бехеровки", роблю ковток і думаю: "яка ж гадость, вже краще чистий спирт."
Поки все замаринується я пішов шукати прогу для редагування експлорер.ексе, тут виключилось світло. Пробки невибило... облом всесвітній, небуде світло часа два- мінімум. Виключив комп, ліг і задумався.
Чому ми одні?
Чомусь всі творчі люди приречені на самотність та нерозуміння навіть серед собі подібних, через недовіру, чи через унікальність кожної істоти і усвідомлення цього. Ми тікаємо за кордон, на моря в пустелі не просто від одноманітності, ай щоб відпочити побути на самоті, а хтось, можливо навпаки щоб утікти від неї, знайти когось. Та вона переслідує нас.
Навіть якщо я знайду свою половинку, хіба тоді ми нестанимо самотніми проти усього світу? Так вона буде одною для мене я одним для неї.
Все здається приречене на самотність, але як це? Навколо дерева, тварі які бігають по парі... Хм... скоріше того, що самотність- це несприйняття одних частинок суспільства, чи ще чогось, іншими.
Я довго думав, згадував знайомих...
Треба поставити рибу в духовку, Виклав карасі на протвень, запхав в середину концервований салат з банки. Все тепер в духовку...
Згадалось чомусь, як один знайомий сказав: "Ти холодний гад, ти нічого невідчуваєш, крім своїх формул...". Так я відчуваю формули- це спосіб сприйняття. Я це згадав через Теслу, він теж був самотнім і помер один... Леся Українка померла одна... здається ми помираємо самотніми чи від самоти. Але вони всетаки когось кохали. Як жорстоко помирати першому і залишати кохану людину на самоті із світом, як це зробив Блейк. Від нього нічого не залишилось крім його творів.
Це все думки, це все самотність і прочитана недавно книжка "ангели і демони", а фільм гівно. Якийсь ланцюг подій примушує мене думати так. Я хочу помилятися та цей ланцюг приковує до "Ми одні".
А рибка вже готова. Який смак солодке та водночас солоне від соєвого соусу м'ясо, пропитане анісом з кислинкою лимону(шкода без цедри). І все це губиться бутилкою пива. Через деякий час включилось світло,- значить не все так погано на сьогоднішній день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401408
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Спайдер