Із великих глибин з хлюпом б’є джерело,
В нім холодна вода і чистенька, як криця,
Напуває воно невеличке село,
Тут найкраща на світі водиця.
Потічок починається із джерела,
Наче вужик звивається в лузі,
І джерельна вода вдалечінь попливла
В берегах, наче лицар в кольчузі.
Поміж верб в берегах загубивсь очерет,
Біля нього зібралася ряска,
І малює струмок, серед лугу портрет,
Зачаровує всіх ніби казка.
В стародавні часи, тут копали рови,
З під лопати вода задзюрчала,
Джерело до цих пір, завжди повне води
І в народі про нього йде слава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401549
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Віталій Назарук