Краще в кав'ярню…

Що  ж  власне  для  осені  довге  мовчання,
Забуті,  холодні,  безмежні  зірки…
Та  тиша,  що  сповнена  болю  й  жалю,
У  стінах,  де  відчутний  лиш  запах  прощання,
А  скільки?  Здається  я  втратила  час.
І  мрії,  що  ранком  весняним  заповнили  дім,

Біжу.
А  куди?

Вже  стомились  багряні  асфальти.
Їм  байдуже.  Все  залишили  там  в  метушні.
Їм  боляче.  Бо  під  ногами.
Непомічений  колір  і  фарба  брудна.
У  дріб'язки  небо,  навіщо  той  погляд.
А  краще  в  кав'ярню.
Що  ж  власне  для  осені  довге  мовчання,
Самотність  чи  воля,
Що  ж  дике  мовчання,
Стрімке  мов  та  лама,  і  загнане  звіром,
У  мокрі  стежки.
Забуті,  холодні,  безмежні  зірки….

І  я  підіймаюсь  думками  до  тебе.
Хоч  може  надмірно…
Пусти.
Сплюндроване  листя  ще  довго  горить,
Їм  байдуже.  Краще  в  кав'ярню.
Що  ж  власне  для  осені  довге  мовчання  …

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401577
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Линска