Зламався молот від напруги
І серп кривий поїла ржа.
Забились в нори хижі слуги,
Бо привідкрилась їхня лжа.
Багряні ріки не засохли
І душі знищених не сплять.
Кати червоні ще не здохли,
Лиш у страху вони тремтять.
Злякалось зло жаги відплати,
Притих їдкий, єхидний сміх.
Бо жде ще відповідь за страти,
За кожен неспокутий гріх.
Вендетта жде усіх “героїв”,
За неоцінений їх труд.
За зло, що кожен колись скоїв
І тут, і Там ще буде суд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401691
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Бойчук Ігор