Розсипало покривало щастя пелюстками,
Заховав ти своє серце поміж колючками,
Милувала твоє тіло свіжістю дощу
І кричала шумом вітру - не йди, не пущу!
Ти бузковим диво- цвітом мене полонив,
Закрив щільно свої двері де вогонь горів,
Висихали в цій пожежі кохання струмки,
Розплилися у тумані всі слова - думки.
Для тебЕ важне дихання, для мене вода,
Дві стихії не сполучні , вогонь погаса.
Догоряють почування , не бушує кров,
Світлячками у безмежжя відліта любов.
-------------------------
Рассыпало покрывало, счастья лепестки
Ты упрятал своё сердце в острые шипы.
Я ласкала твоё тело свежестью дождя
Я кричала шумом ветра - отпусти, уходя.
И веткой сирени ты меня привлёк, за
Дверьми, что закрыты – любви огонь.
Языки пожара, обожгли ручейки мои,
Растворилась в тумане слов красота
Тебе нужно дыхание, мне нужна вода.
Две стихии бушуют, горят огнём,
Светлячками в небе сгорает любовь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401772
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: горлиця