В весняні квіти ти себе вбрала,
Вінок з мімози собі сплела,
На грудях вишила червоні рози,
Та все коханого виглядала.
Де ж мій веселий, чарівний хлопець,
Чому так довго не заходжа.
Де тебе доля сьогодні носить,
Без тебе ллється з очей сльоза.
Сльозою вмилась, не дочекалась,
Надворі темно, гримить гроза.
В саду вишневім гулять зосталась,
Вінок з мімози з себе зняла.
Зняла й порвала та дала клятву,
Коли зустріну не подивлюсь.
Мого кохання ти вже не вартий,
Тебе зрікаюсь, сама лишусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401784
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Роман Хвиль