я стану морем, бо жити не можу без
ти станеш потяг (від мене до міста возиш)
і білі чайки літають повз наші долоні,
повз проводи, перехрестя рельс та доріг.
я житиму у прибої, в набігу прозорих хвиль,
і береги, що в черепашнику колись потонули
зараз придавлені тягарем анонімних ступнів,
котрі привезені потягом "Харків-Одеса-Суми".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401836
Рубрика: Верлібр
дата надходження 17.02.2013
автор: Кот Бегемот