* * *
Сто тисяч “якби” у серці несу,
А навколо межі, мури, паркани.
Невідворотна прикмета часу –
Край двору ще не лаштовані сани.
Сто тисяч “люблю”, сто тисяч проклять
Мені довелося в дорогу взяти.
Сани край двору терпляче стоять,
А обіч бузок і запахи м’яти.
Сто тисяч надій, мільйони зневір
У серці горять, немов смолоскипи.
Уже вечоріє. В сутіні двір
І тиха зоря на вершечку липи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401843
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Богдан Сиваківський