Передімною пихато старість сіла,
Я зацікавлено в очі їй гляділа.
Хотілось мудрість й щирість віднайти,
Та там на денці мілина душі,
Бо заздрість скалкою в погляді осіла
І розрослась поліном за роки.
А заздрила не знаючи чому,
Маску елейну носила наче свитку.
Підступністю лілеяла думки,
По між відносин зводилися стіни.
Навпочіпки присіла подала руки,
Знова у погляді скалка заіскрила.
Не спалахнуло,встигла вилити води
Сльоза з очей на обвуглене поліно.
Хоч пізно та нехай, ніж крок в ніколи,
Сердечність віднайшла собі дорогу .
Сльози потоками і ріками тепла,
І заскорузлісь розтопилась як мара.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401911
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Вразлива