День уже догорів
і стомившись заснув ген на ганку,
там на нього чекають казки,
що ведуть в синю даль.
Хтось сказати хотів,
Тільки світ у пусту філіжанку
Свої мрії закрив на віки,
Безтілесну печаль…
Хто лишитись зумів
Казкарем, що свободу вигнанку,
Намалює словами думки,
Крізь законів вуаль.
День уже догорів
не будіть, ви його до світанку,
познімаємо з неба всі разом замки,
без ніяких вагань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401975
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Любомила