Царство спокою…
Огорнене шовковою імлою,
Мов шаллю —
М’якою даллю.
Царство думки:
Лемки, дамки, незнайомки…
Мов сріблом попід стелею —
Глибокою купелею.
Запалюються яскраві думки,
Мов зірки — в голові.
Мов срібні оксамити,
Вигають у пітьмі.
Лічу ті дивні звізди
Та не стане рук…
Лечу до них яскравих —
У золото наук!
Та ніч лишень хвилина —
Злітає оксамит,
Зтухають ясні звізди…
І скаржуся — «лиш мить».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402020
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Летючий