Не треба комплексів, мій милий,
Мені давно вже не шістнадцять,
Давно вже висновки зробила,
Що треба менше роздивляться.
Не червоній, мов квітка ружі,
Що роки вже давно не ті.
Зате у тебе руки дужі,
І очі тепло-золоті.
То не пузце у тебе, милий-
А просто сховок доброти.
Його я з усієї сили
У то'бі буду берегти.
Не плач, що рідшає волосся,
Зате світліше буде в хаті.
Так вже у світі повелося-
Не треба через це страждати!
Поглянь, яка у тебе жінка!
Весела, ніжна, добра, мудра.
Ще і фігуральна українка;
В очах- індійська Камасутра...
Мені?! Сідати на дієту?!
Ну ти й дурак, мій милий, право!
Забудь і ти тепер котлети-
Роби свої щоденні вправи!
Ти знаєш- я люблю свій розмір:
Мені так личить декольте!
Тобі ж тепер потрібен дозвіл,
Щоб хоч поглянути на те!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402101
Рубрика:
дата надходження 18.02.2013
автор: Любов Ігнатова