Квіти завжди і чують, і бачать,
І повірте квітки відчувають,
Вони ніби розквітлі дівчата,
Завжди свого кохання чекають.
Вони плачуть із рання росою,
Що угору не можуть злетіти,
Коли жайвір зове за собою,
А вони наче немічні діти.
Соловейко у тихому гаї,
Що співає пісні на калині,
Заставляє квітки замовчати,
Коли линуть пісні солов’їні.
Болить квітці, як квітку зривають,
Не червона кровиця у неї,
Хоч вони, як і люди вмирають,
І рівняються потім з землею.
Кожна квітка, як часточка раю,
Що чарує своєю красою,
Вона пахне, а запах дурманить,
Накриває красу з головою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402107
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: Віталій Назарук