Це в крові закладено здавна Ірині Жиленко
шанувати, любить рідну землю.
Озираюся - fata morgana -
це я ними спогади теплю;
посаджу цибулинки в землю,
проростуть квітки надзвичайні,
побреду у садок,за оселю,
де обріжу троянди чайні,
прокладу доріжки між грядок,
їх посиплю пісочком білим,
наведу у домі порядок,
поки зовсім не звечоріло,
запалю маленьку лампадку
у кутку, біля Божої неньки,
наберу водички у кадку,
примощусь на ослінчик низенький,
підкладу дровенят у грубку,
хай зігріється хатка старенька.
Звечоріло. Накину шубку,
бо весна ще рання-раненька.
Всі турботи полишу в сьогодні
й ті що в домі і що надворі,
долучусь до безсмертних мелодій-
споглядатиму завтрашні зорі.
А на ранок, прекрасні і ніжні,
ляжуть вірші на чистім папері-
наче лебеді біло-сніжні,
що летять і летять у ірій.
хто любить вірші цієї поетки,
прочитайте її книгу спогадів -
HOMO FERIES /ЛЮДИНА СВЯТКУЮЧА/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2013
автор: @NN@