Хто з нас перший під потяг кинеться
Кому повітря не стане ?
Морською хвилею ненависть піниться
І гнів знов маскуєм на марне
Не зловживаєм алкоголь , а лиш думками
І силоміць ходим по землі
Дивна реальність вже змішалась з снами
Птах дня нового сидить на вікні
Хто з нас перон цей перший побачив
Кому хотілось більше втекти ?
Скільки речей я собі не пробачив
Рівно так само зробила і ти
Не розмовляєм , лише проникаєм
В душі людей через очі
Сонця проміння вже не помічаємо
Хвала розпусниці-ночі
Ліки вже змішано , наша палата
Стіни брудно білого кольору
Нас не врятує ні кокаїн , ні Лада
У вічнім пошуку рідного погляду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402370
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Андре Ільєн*