За столом в куті тихенько
Так заплутавшись в думках
Сіла дівчина одненька
Із папером у руках.
Сльози лились,витирала
їх хустинкою з лиця
I нічого вже не знала
І не брала в рот хлібця.
Лиш писала на папері
Розривалася душа
Зачинила усі двері
Може з розуму зійшла.
Всеодно ніхто не бачить
А думки вирують,б'ють
Вже сухими слізьми плачить
Але й тут її знайдуть
Розтерзають,давши спокій
Лиш на мить і знов прийдуть
Ті думки в нудьгі глибокій
Замордують,закують
У кайдани,серед ночі
Не сховаєшся від них
Сльози вже стирають очі
Та не легше б'ють сліпих.
Так та дівчина сиділа
Все писала в самоті
Від думок душа німіла
Де ж сховається тоді?
Не втечеш кудись від себе
І думки не відженеш
Вихід є один для тебе
"Вижити,бо ти живеш"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402502
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: ельвіра