Я люблю тебе. Так.
Чуєш? Я люблю тебе!
Знаєш, любов не смачна.
Вона гіркувата на смак.
Над нами сонце і небо,
Як очі дитини – таке голубе.
Я люблю тебе. Так.
Люблю, як ще не любила.
Ти ж бо мій, але так – на словах.
І я кричатиму зараз,
І завтра, і ще декілька років
Аж поки мене душа не покине
Від болю й розлуки;
Я не витримаю цієї муки.
Думаєш я ще дуже мала
І не можу любити?
Ти помиляєшся, милий,
Я без тебе, як ангел безкрилий,
Як птах у синьому небі – безсилий.
Тобі навіть дивно, так?
Ти думав, ніхто не зможе тебе покохати?
Тоді запам’ятай , що
Кожна людина відчуває по – своєму,
Кожна людина любить по – своєму,
Кожна людина цілує
І дивиться також по – своєму.
Написавши ще декілька слів
Я вже не знаю,
Де відшукати риму?
Підійди, я просто тебе обійму.
І навіть не прошепочу, що люблю.
Бо ти ж посміхнешся
І серце мені розіб’єш,
А потім я вмру
І ти цього не зрозумієш.
Відпустиш мене і я полечу
Туди, де мене ти вже
не скоро зустрінеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402538
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.02.2013
автор: Вероніка Стрельченко