Мовчали зорі. Німіло небо.
Задрімав вітер десь на сосні.
В тихій задумі стояли верби,
Їх огортали думи сумні.
Чому сумні? Сама не знаю,
Адже в повітрі дзвенить весна.
Присіло сонце на небі скраю,
Тихо сльозою плаче зима.
Піднялось сонце, нагріло землю,
Висушив вітер сльози солоні.
Розбитий човен поніс на греблю
Мої надії в чиюсь долоню.
Проснулись верби, ожили знову
І затремтіли їхні листочки.
Вітри понесли весни розмову,
Як дзвін небесний голосочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402553
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Надія Голіней