Матуся мені це життя дарувала,
усі негаразди стерпіла вона...
І сотні ночей через мене не спала..
А нині ж у скронях її сивина...
Хоча я життя ще не бачив, мабуть,
життя лиш почато моє,
та хочеться часом в дитинство пірнуть,
що барвами все виграє...
Дитинство своє я не зможу забуть,
воно все немов на долоні...
лиш жаль, що не можемо час повернуть,
Бо в мами сивіють вже скроні....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402559
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 19.02.2013
автор: Дід Михалич