-ти знову зрадив? що мовчиш?не стій так просто на порозі!
ввійди!-чому ти не кричиш?-не буду більше я в тривозі!
-чому ти дивишся ось так? - ти знаєш, я б давно зомліла,
та ти не змінешся - це факт, ти прагнеш не душі, а тіла!
-що знов не так? чим завинив? а як же будуть наші діти?
а чим ти думав, що робив? кому тепер даруєш квіти?
ти довго грав у свої ігри, ти планував для себе щастя,
між нами прірва, бездна, рів, між нами вже тепер пропастя,
і я не хочу каяття, ми різні люди, що ж робити,
і не чіпай тепер сміття, а що з того, що скажуть діти?
ти кожен день приходив спати, я мовчки готувала їжу,
а памятаєш ті Карпати, і ми удвох, вперше на лижах,
а памятаєш, обіцяла тобі довік тебе любити,
напевне я тоді не знала, що шлюб -це праця, а не квіти,
а памятаєш ти колись писав вітання на асфальті,
а ще тоді ми так клялись зустріти ще Різдво на Мальті,
а ще наш син перший, Андрій, як він ступив і сказав: "тато",
не знали ми тоді біди і все життя було як свято,
я чесно вірила тобі,що ж ти тепер так гордовито,
говориш, що я все собі псувала так несамовито?
напевне, є й моя вина, але я більше так не хочу,
я краще вже буду одна, ніж плакати так проти ночі,
втішати нашу доньку так,казати:"прийде скоро тато!"
і такий приклад не один, на жаль таких вже є багато,
я так втомилася чекати, я думала ти зрозумієш,
що ти є чоловік і тато, але ти взагалі не вмієш,
не хочеш навіть вихідні, уже з сімєю прогуляти,
ти думаєш я, знавеснів, тебе не втомлююсь чекати?
ні, не подумай ти зовсім, тебе я геть не виганяю,
але ось що передусім, тепер я більше не тримаю,
і якщо хочеш - то іди, не треба, все, не зупиняйся,
просто втікай, як від біди, втікай, і знов не повертайся,
а діти? бачитись? так-так, від цього я не позбавляю?
а я холодна? що не так?я просто більшене тримаю...
мені нестерпно так як є, ти просто йди, не обертайся,
а може час таки мине, ми знову віднайдемо щастя,
а зараз все, я спати йду, твої всі речі на порозі,
іди - не накликай біду, і хай щастить тобі в дорозі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402628
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Sama_po_Sobi