Зустрілись якось в голові
Із двох півкуль думки мої
І доки тіло спочивало
У них така розмова стала:
Що нам робити з паном нашим
У голові у нього каша,
Місцями нас щораз міняє
Для чого й сам того не знає.
Раніш ми ліві чітко знали,
Що тіло його забажало,
А праві думали про серце,
Чи, як сказати слово з перцем.
Ми знали все, що хоче він -
Шкідливі звички й забаганки,
Що любить їсти (борщ, сметанку)
Тепер він наче не один,
Хтось йому радить щось із боку,
Нас відсуває він потрохи
Диктує волю хтось свою,
А ми йому, як солов"ю...
Наш пан так може з глузду з"їхать,
Чужим думкам це на потіху.
Не даймо їм сюди вселитись
І в наших мізках закріпитись.
Ми що дарма його тримали,
Ідеї гарні запускали...
Бо як відпустим - справи кепські.
Відійдем ми - прийдуть рефлекси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402668
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Samkovitch