Як я живу, мені так і озветься ( з Віталієм Назаруком)

Я  мудрість  предків  на  скрижалі  серця
Різцем  слів  батькових  собі  наніс  навік:
Як  я  живу  -  мені  так  і  озветься,
Бо  два  життя  не  має  чоловік.
Не  можу  вбити,  зрадити  не  можу,
Якщо  хворію,  то  в  своїй  душі,
Нікого  я  бідою  не  тривожу,
Не  переходжу  рідної  межі.
Я  не  куплюсь  за  тридцять  срібних  грошей  -
І  ніж  у  спину  другу  не  встромлю.
В  тилу  спокійно  всидіти  не  зможу  -
Лиш  у  борні  свого  меча  зломлю...
Я  сіль  землі  у  кров  свою  козацьку
Всмоктав  із  материнським  молоком;
Ділюсь  добром  із  ближніми  по-братськи,
Немов  води  криничної  ковтком.
Я  не  мину  дороги  до  святині,
Окраєць  дам  протягнутій  руці,
І  голуба  пущу  у  небо  синє,
Туди,  де  світять  ясні  промінці...
Якщо  кохаю,  то  із  головою,-
Блаженства  досягаємо  удвох…
Прагну  в  житті  бути  самим  собою,
Прожити  так,  як  повелів  нам  Бог!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402688
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Любов Ігнатова