Я мудрість предків на скрижалі серця
Різцем слів батькових собі наніс навік:
Як я живу - мені так і озветься,
Бо два життя не має чоловік.
Не можу вбити, зрадити не можу,
Якщо хворію, то в своїй душі,
Нікого я бідою не тривожу,
Не переходжу рідної межі.
Я не куплюсь за тридцять срібних грошей -
І ніж у спину другу не встромлю.
В тилу спокійно всидіти не зможу -
Лиш у борні свого меча зломлю...
Я сіль землі у кров свою козацьку
Всмоктав із материнським молоком;
Ділюсь добром із ближніми по-братськи,
Немов води криничної ковтком.
Я не мину дороги до святині,
Окраєць дам протягнутій руці,
І голуба пущу у небо синє,
Туди, де світять ясні промінці...
Якщо кохаю, то із головою,-
Блаженства досягаємо удвох…
Прагну в житті бути самим собою,
Прожити так, як повелів нам Бог!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402688
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Любов Ігнатова