Я НЕ РЕМБО

Я  знаю  те,  що  нічого  не  знаю,  
Зараз  цікаве  щось  заспіваю.
Я  не  літаю,  і  не  пливу,
А  по  дорозі  світській  іду.
Не  їжджу  я  в  «мерсах»  і  «опель-кадетах»
Та  я  не  пруся  ні  в  які  портрети.
Не  хочу  я  слави  й  не  хочу  осуди
І  не  чекаю  чогось  доброго,  люди.

Я  не  Рембо  і  не  Ірванець
І  не  поет,  і  не  митець.
Я  не  Шекспір  і  не  Петрарка,
А  мовчазна  українська  вівчарка.
Я  знаю  фас,  сидіти,  лежати
Потім  прогавкавши  довго  мовчати.
Треба  ж  команду  свою  споглядати

Я  їжджу  в  маршрутці  з  Дубна  на  Повчу
Кліщиху  затопить,  а  мені  –  тощо.
Не  їм  я  тоді,  коли  їсти  хочу
Ні,  я  не  пощу,  знаю  це  точно.
Оці  рядки  можна  читати
Можна  їх  під  аналіз  віддати.
А  потім  картати,  і  ще  раз  картати
Нащо  так  жити,  якщо  це  знати.

Поставлю  я  віллу  в  Ботанічному  саду,
Друзів  покличу  в  приватну  нараду.
А  потім  поїду  хто-зна  куди.
Може,  сюди,  а  може  й  туди.
В  Мальдіви,  Канари,  дешевії  нари
Може,  у  Альпи  чи  Антарктиду
Заберу  те,  що  вкрав  –  і  тихо  поїду.

Я  не  Рембо  і  не  Ірванець
І  не  поет,  і  не  митець.
Я  не  Шекспір  і  не  Петрарка,
А  мовчазна  українська  вівчарка.
Я  знаю  фас,  сидіти,  лежати,
Потім  прогавкавши  довго  мовчати.
Навіщо  комусь  забагато  так  знати?..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402706
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Oleg Gavrilevich