Я в дорозі, у перший лютневий цей день,
Що утратив вже сутність імення природи,
На гілячці майбутнього цвіту вишень,
Ось угледів Весну, там у небі, на сходах.
01.02.
***
Зима сповзає геть в канаву,
Проміння руку подає все ближче Ра.
І плаче лід в поверхні ставу –
Поміж реклам, в ефірі березня пора.
***
Сварог гукне зі сну Весну й Перуна,
І ластівкам відчинить неба Синевір
Летять-пливуть, і пишуть давні руни
Творця природи коло із прадавніх вір.
17.02. 13.57. Чортків, арт-кафе «Вінтаж».
***
вернулася Зима з морозом у портфелі.
портьє сказав: "Мадам, ще тижнів два
дозволено Вам жити в нашому готелі.
у номер Ваш прийде панянка молода.
17.02.
Вернулася Зима у білих рукавчиках,
Пухнаста шаль і тепла шуба
У вітрі локон танцюрист, червоне личко
До церкви спершу, і до клубу.
Пакунок снігу, ще й мороз є у портфелі,
Розклала речі в номер-люксі.
Та враз юнак-портьє гостинного готелю
Прийшов отак, в недобрім дусі.
Мадам, сказати мушу Вам до виконання,
Лишилося лиш днів десяток
Кінець сезону, ось декада вже остання.
А там, прийде веснянки свято,
Зелених поселенців з півдня ми чекаєм.
Їм ластівок прудка ескадра
Покаже шлях, а ми дамо гостинно чаю,
І зелені салату, сала квадру,
Ще й овочів сочистих всяких із городу,
Для гостроти: гірчиці, хрону.
Отож, мадам, Ви довго не баріться, годі,
До стріч в новому вже сезоні.
18.02. 12.49.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402724
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Ярослав Дорожний