Дивлюся на небо і бачу там грати
совиними крилами склеєні з вати...
Твій голос солодким мені був завжди -
лиш кола тягучі з гіркої води...
А може не треба? А може забути?...
Піснями їдкими плетуться отрути,
бридкими гадюками бавляться діти,
мої змерзлі руки нема де зігріти...
...Змахнула крилом і в провалля упала -
об струни твої свої руки зламала.
...Прокинулась з жаху - тебе тут нема,
а сон цей приснився, мабуть, не дарма..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402750
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Валіко Коробкадзе