Навіщо хочете ви душу уярмити .
Натхнення стримати політ.
Наділені ми серцем, щоб любити і творити.
А не вимірювати швидкоплинну мить
Я не коритимусь і навіть не благайте.
Вже досить марно прожитих років.
Кайдани до душі моїй не приміряйте.
Не зупинить води стрімкий потік.
Відбулося відродження крізь муки.
Зміцніла й дужа стала сила почуття.
Не повернусь я знов у сірого будення луки.
Моя стежина в гори світлого буття.
Нехай попереду і злети і падіння.
Потужні буревії смутку та розчарувань .
Я вистою, набудьте врешті-решт ви цього розуміння
І сили полум’я нікому не здолать .
Готовий кров’ю підписатися під тим,
що не забракне сили і снаги.
З дороги щирості ніколи не звернути,
життя забарвити в веселки кольори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402811
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Zabashtansky