Сміюся тихо я сьогодні
Так, як сміявся з мене ти
Так років три чотири тому,
Читаючи мої листи.
Сміюся тихо, з гіркотою,
І заступає сміх сльоза.
Тоді то я була одною,
А зараз… звести вас – гроза.
Ти завжди пишеш, що самотній,
Що ввесь цей час ходив один,
Просив: “Прости!..” – слова холодні,
Бо ти змінивсь з плином води.
Ти ж жив колись так, як жилося:
Під боком я, мої слова.
А переїхав, і здалося,
Що так чогось не вистача.
Ти пишеш… Так, ти зрозумів це,
Але запізно, як не жаль.
Вернути б все, але між нами
Тривоги, сльози і печаль.
І він: і добрий, і приємний.
І час – як ворог і як брат.
В моїй душі ти став буденним
І побліднішав у стократ…
Всміхаюсь гірко я сьогодні
Так, як всміхатимешся ти,
Відчувши, що уже по всьому,
Читаючи мої листи.
26. 10. 2000р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2013
автор: ХВіСт