Ти кажеш всім що ти за мову,
Що патріот, за рівність прав,
Чого ж ти сієш цю полову,
Чого з трибун усіх кричав?
В своїй самотності публічній
Ти не кричи, а краще дій,
Бо є сіяч в єстві кармічнім,
Корчуй осоти і пирій.
Заворожи рядком віршовим,
Сплети вінок мені із проз,
І тоном арфовим, шовковим
Так щоб не зняти цей гіпноз
І прошепчи, як замовляння,
Я зрозумію по губах,
Хай озоветься калатання
Сердець, заспраглих по думках.
Розлий червоним оксамитом
Всі ноти-букви на папір,
Нехай засяють танзанітом
Так як не грали до цих пір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402863
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Лілея Лозова