І крок за кроком, наче у пітьму,
Ступаю нині тихою ходою,
Що мав колись - того вже не візьму,
Туди у даль омріяну собою.
Відбився від життя, як від стіни,
А серце і понині тихо плаче,
Повідлітали доньки і сини,
«Курли» прощальне слухаю неначе…
Ось дощ пішов, немов би з дому втік,
Лишає на подвір’ї відголосок,
З’явилось Сонце… Він, як привид зник,
Розсипавсь в лісі, наче в полі просо.
А дощ іде, періщить по душі,
Хоч Сонце рветься на простори знову,
Воно засяє, замовчать дощі
І зорі заспівають колискову.
І знову крок, віднині без дощу,
Сім’я зібралась в хаті до вечері…
Спішу додому, як на прощу йду,
З відкритим серцем...У відкриті двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402925
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Віталій Назарук