Я не із тих, хто звуться "добрі люди".
Я не із тих, що носять при собі зонти,
Я не із тих... а дощ іде усюди
І я іду, я йду туди де ти...
Я не малюю квіти на папері.
Я не палю! Не спалюю мости...
Я залишаю не закриті двері,
Знаючи, що ти прийдеш сюди.
Я не малюю, я виводжу делікатно
Чіткий, але з любов"ю напис: LE
Повторюю собі неоднократно:
"Та заспокойся, це вже не твоє..."
Вода стікає краплями по віях,
Мені холодно, я змокла і тремчу.
Я загубилася, заплуталась в подіях,
У мріях більше в небо не лечу!
Я не із тих, які кидаються під ноги,
Але б не проти впасти під авто...
Я йшла вночі з дощем біля дороги,
Кохаючи тебе, так, як ніхто...
Ти не із тих, які на вітер кинуть фрази.
Ти не із тих... Бо ти такий один!
Ти спланував усе і ту хрустальну вазу,
Яку придбаєш і яким буде твій син...
Ти не із тих, які живуть спонтанно,
Які як я, кидають все і мчать кудись,
Хай дощ іде, чи настає світанок...
Але ти той, кого чекала я колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402995
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: ЕТ