Сніг в повітрі каруселить,
Простирадло вправно стелить
На кущів, дерев косиці,
На оголену землицю.
Тішить око ця постеля,
Мабуть, пралась в «Аріелі»,
Бо скрипуча, свіжа, чиста,
Мов із справжнього батисту.
Навіть кіт зрадів плямистий,
Вибіг, сніг лапать пушистий
Став (Бо ж думав, це сметана) –
Він на вусах швидко танув!
Знісся Мурко по постелі –
Та й до теплої оселі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403049
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 21.02.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)