Колись батьки мене навчали,
Щоб Чоловіком добрим ріс,
Людей цінити наказали-
Життя це поле, думки- ліс.
Вони хотіли, щоб дитина
Завжди Людиною була.
Та не казали, що дорога
В добро тернистою бува.
Та з часом добре зрозумівши,
Все зле, в собі, що переміг-
Батькам я дякую, тим більше,
Не все в житті зробив, що міг.
Чому Людиною так важко?
Чому від себе не втікти?
Чому з Добром у серці тяжче,
життя із гідністю пройти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403050
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Libre